Вівсяниця червона

Кореневищний та нещільно-кущовий низовий злак озимого типу розвитку, зимостійкий, холодостійкий. Весною відростає рано і швидко формує зелену масу; рано встигає, витримує осінні та весняні заморозки до 3...5°C. Відрізняється високою кущистістю – на другому році життя має в середньому 120–150 пагонів, на третьому році – 500–550. У цьому плані перевершує інші злакові трави.

 Є хорошим компонентом травосуміші (-5%) з організацією культурних багаторічних пасовищ. Високорослі форми використовуються в сіножатей (до 40% у суміші з тимофіївкою і конюшиною). Застосовується при залуженні спортивних майданчиків, газонів. За хімічним складом та поїданням тваринами належить до хороших злаків. На пасовищах стравлюється великій рогатій худобі, козам, вівцям, свиням. Охоче поїдається як сіно. Добре витримує перезволоження ґрунту весняними паводками (35 днів). На пасовищах добре відростає після трьох-чотирьох стравлювань. На сіно забирають 2-3 рази за вегетацію. Високі врожаї сіна дає на торфовищах. У посівах тримається до 10 років і більше.